Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
жалувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
жалувати — лую, єш, Пр. 1. Відчувати жалість, співчуття до кого небудь; вболівати за кимось. 2. Шкодувати, жалкувати за чимось. Не жалую пінязи на ту будову … Словник лемківскої говірки
жалуваний — а, е, іст. Дієприкм. пас. мин. ч. до жалувати 4). •• Жа/лувана гра/мота іст. акт про надання яких небудь пільг, переваг, земельних наділів і т. ін … Український тлумачний словник
жалування — I я, с., розм. Дія за знач. жалувати 1). II я, с. 1) заст. Заробітна платня. 2) іст. Подарунок, винагорода за послуги … Український тлумачний словник
дарувати — 1) (кому що передавати у власність безоплатно), презентувати; давати, дати, підносити, піднести (перев. зі сл. подарунок , дар тощо); обдаровувати, обдарувати, задаровувати, задарувати, задарити, обдавати (кого чим перев. у значній кількості);… … Словник синонімів української мови
любити — I 1) (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого / чого н.), жалувати, дихати (ким чим), полюбляти, долюблювати; обожнювати, боготворити, божествити (надмірно захоплюватися ким, схилятися перед ким н.) 2) (мати нахил, потяг до… … Словник синонімів української мови
шкодувати — I (за чим, про (за) що, зі спол. що переживати через щось непоправне, утрачене, загублене), жалкувати, жалувати, жаліти, у[в]болівати, досадувати (на що); каятися (в чому), розкаюватися, розкаятися (в чому у зробленому, учиненому) Пор. пожаліти… … Словник синонімів української мови
жалування — 1 іменник середнього роду дія від: жалувати розм. жалування 2 іменник середнього роду зарплатня; подарунок, винагорода арх., іст … Орфографічний словник української мови
